Живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
 

З нагоди 70- ї річниці визволення України від фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній Війні 4 березня у Грузькому НВК пройшла естафета пам′яті «Герої – визволителі  Криворізького району». В актовій залі зібрались ті, кому небайдужі роки лихоліття Великої Вітчизняної війни: учні, вчителі, мешканці села , очевидці біди, вдови, діти війни.

Протягом року пошуковці  шкільного краєзнавчого  гуртка «Горизонт» під керівництвом Педюри Г.Т. цілеспрямовано працювали над  пошуком і встановленням  нових імен визволителів нашого району та досі  невідомих фактів війни.

Урочиста, піднесена  атмосфера під час проведення заходу, виступи-звернення Лопачової Анни Леонідівни, заступника голови Криворізької районної ради, Берегової Галини Іванівни, голови Ради ветеранів Криворізького району, Висланько Валентини Степанівни, голови Грузької сільської ради та Педюри Григорія Тихоновича, голови ради ветеранів Грузької сільської ради не залишили байдужими жодного із присутніх. Учні, гості,  настільки пройнялися почутим, що зі сльозами на очах, здавалося, самі переживали жахливу історію тих днів, тих кривавих боїв.

Оригінали та копії листів солдатів, які загинули, похоронки,  жахливі цифри втрат, перегляд відеофільму «Війна»  переповнювали всіх присутніх відчуттям величі, відчуттям святості і сильним бажанням не допустити повторення жахіть війни. Наша школа хоч і маленька, та роботу діти провели дуже велику, настільки перейнялися страшними подіями війни і важливістю пошукової роботи сьогодні,  що напам′ять знають кожного воїна нашого району і його подвиг.

З неймовірною тугою та жалем, по-особливому,  читали напам’ять вірші сержанта Ненашева, який брав участь у визволенні Недайводи:

Мне не снилось ещё отроду.

И не думалось никогда.

Что придется драться за воду,

И – за эту Недайвода.

Подошли мы к селу зимою,

В сорок третьем как есть году,

Враг засел за рекою

И держал Недайводу.

И теперь, пройдя путь наступленья

В сотни вёрст, я скажу, что нигде

Я не видел такого сраженья,

Как было при Недайводе.

И не дали мы немцу напиться

Ингулецкой советской воды,

И пришлось фашистам-фрицам,

Повернуть от Недайводы.

 Його  листи рідним вражають глибиною думки і водночас огортають теплотою почуттів, силою родинних зв’язків:

                                                 «Добрый день сестрица!

Сегодня пишу тебе письмо  в промежутках времени, когда от тебя нет писем. Часто я тебе писал обывательские письма - про здоровье, самочувствие т.д. Ведь на фронте не распоряжаешься своим временем. Соберешься с мыслями, сел писать, а тут команда: «Сбор, вперед в неизвестность». Сейчас есть время и я написал несколько стихов на всевозможные темы. Одно стихотворение  посвящено и тебе…»

А ще всі присутні дізнались, що  прадідусь  однієї з учениць 5 класу Жартенко Григорій Іванович також був героєм – визволителем, воював на території Молдови.  А похоронка, яку отримала сім′я, через стільки років і досі є найдорожчим скарбом родини, справжньою сімейною реліквією.

По закінченню заходу усіх запрошених пригощали чаєм та солодощами.

В тісному колі багато хто розповідав про події, які пережив сам чи його родина в роки війни. Воєнні пісні лунали з вуст жінок, бабусь та дідусів.

І хочеться завершити все сказане словами, що прозвучали з вуст  сільського голови Висланько В.В.: «Немає справжньої людини, родини, суспільства, хто не знає свого минулого, бо без минулого немає й майбутнього…»

 Ми ж з впевненістю можемо стверджувати: « Ми –знаємо! Ми – пам’ятаємо! Ми – вдячні за Перемогу!»

                                      Лілія Павлишина,

 педагог-організатор Грузького НВК