Під час визвольних боїв за Криворіжжя рядовий стрілець 47 гвардійського стрілецького полку 15- ї гвардійської стрілецької дивізії 07. 03. 1944 року під час атаки ворожих позицій поблизу с. Інгулець закрив своїм тілом амбразуру ворожого дзоту. Хто він, цей Герой, що повторив подвиг нашого земляка з Дніпропетровщини Олександра Матросова. Ним виявився Галаган Микола Васильович 1922 року народження. Родом з Ставропольського краю.

Ось як  згадує про подвиг Галагана М. В. лікар 523-го стрілецького полку 186-ї Нижньодніпровської Червонопрапорної стрілецької дивізії.

Л. В. Попкович  (почесний громадянин с. Радіонівки), який побував в с.Родіонівка в складі делегації воїнів- визволителів.

.

Помню, пожилой раненый солдат рассказывал:

« … И строчит этот пулемёт из дота, а тут Николай подполз к нему и пару гранат туда… Он замолчал. Командир поднял бойцов, а пулемёт вновь застрочил – так и косит наших. Тогда Николай как-то боком подполз ещё и вдруг встал и бросился всем телом на амбразуру, на пулемёт. Тот слмолк, захлебнулся кровью героя. Бойцы ушли вперёд. Тут меня зацепило. Подобрали вот и к вам привезли. Да... Если бы не Николай Галаган, было бы у вас работёнки побольше».

К тому времени мы уже знали о бессмертном подвиге  Александра Матросова, но то было где-то далеко, под Псковом, а это тут, рядом, в соседнем подразделении нашего же корпуса.

В октябре 1983 года я был в Радионовке и, конечно, ожидал встретить там большой портрет и описание подвига Галагана, но там ничего нет. Заведующий музеем Петр Сидорович Соколовский говорит: « Мы знаем об этом подвиге, но очень мало. Вот подъедут  на сорокалетие ветераны, может, узнаем больше». Но, видно, не подъехали… Позже я получил письмо от  Соколовського. Он просил достать книгу « Бессмертные подвиги» издания МО СССР 1980года. Достал я эту книгу. На странице 86 напечатано : Галаган Николай Васильевич, рядовой стрелок 47-го гв.СП 15-й гв. СД , 1922 года р. г. Ставрополь, украинец, а в  графе время и место совершения подвига указано: 07.03. 1944г. с Ингулец, Криворожского района Днепропетровской области. И все. Наград никаких -  даже посмертно.

       Чому командування військової частини  так оцінило безсмертний подвиг 22-річного юнака який віддав своє життя  цим самим врятувавши десятки своїх товаришів від свинцевого смертельного дощу яким поливав їх ворожий кулемет.

Надіємось що з розсекреченням архівів  ми про це дізнаємось.

Учениця 9 кл. Лаврова Анастасія.