Восени 1943  та зимою 1944 р.р. село Недайвода стало стратегічним об’єктом, більше п’яти раз воно переходило з рук в руки . Причиною таких довготривалих  затяжних боїв була дорога з твердим покриттям над якою хотіло мати контроль, як німецьке так і командування Червоної Армії. Адже  ця дорога  в дощову, сльотаву  погоду зими 1943- 1944р.р.  мала стратегічне значення вона давала можливість оперативно перекидати  військові частини до лінії фронту . В період запеклих боїв за можливість контролювати дорогу  в районі села загинуло 6021 воїнів  Червоної Армії. Відомі імена тільки 1259 воїнів. Решта воїнів поховані безіменними. Поховані воїни- визволителі в 6 братських могилах в центі села. Запеклість боїв під с. Недайвода говорить і той факт ,що протягом цих боїв  за мужність і героїзм трьом воїнам : П. Сорокіну, О. Рорату , та І. Увачану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу-посмертно. Вражає той факт, що за 70 років  не встановлено імена тих воїнів чий прах покоїться в братських могилах с. Недайвода. Хотя в останні роки цьому  приділяється значна увага. Так по ініціативі заступника голови Криворізької РДА  Тамари Іванівни Семенової, підтримки депутатів Районної ради виділено кошти для оплати за проведення пошуку та встановлення прізвищ безіменних воїнів , що покояться в  50 братських могилах розміщених в селах Криворізького району. Прізвища першої тисячі воїнів вже встановлено. Хай господь бог  помагає пошуковцям в їх  пошуках. Про жорстоке протистояння в районі села н Недайвода свідчить і вірш написаний учасником тих боїв  молодшим сержантом Ненашевим  який було надруковано в районній газеті « Сільский трудівник» в травні 1966 року. Пошуковцям нашого гуртка вдалось встановити , що вірш кореспондентові райони передав командуючий армією гнерал Шарохін М. В., що очолював делегацію воїнів – визволителів яка перебувала на Криворіжжі в період святкування 20-ї річниці святкування Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945р.р. Наступного року при відзначенні чергової річниці Перемоги вірша було надруковано в районці.

Ось текст цього вірша.  

Сражение за Недайводу.

Мне не снилось ещё отроду.

И не думалось никогда.

Что придерся драться за воду,

И – за эту Недайвода.

                                          Подошли мы к селу зимою,

                                          В сорок третьем как есть году,

                                          Враг засел за рекою

                                          И держал Недайводу.

Но однажды манёвром обхода,

Взяли мы рубеж реки,

Окружили село Недайводу ,

Наши доблестные стрелки.

                                 Враг бросал даже бронесилы,

                                 Чтоб прорваться сквозь кольцо,

                                 Но вовремя поспели «Илы» ,

                                 Поддержали наших бойцов.

Из десятка брошенных «тигров»,

Не вернулся назад ни один,

Тут и начались наши игры,

С гарнизоном Недайводы.

                            Целый день над селом гремела

                            Канонада с двохсот стволов,

                            А корда сов сем стемніло,

                            В штурм пехота пошла на село.

И всю ночь, как свеча горела,

Дорогая Недайвода,

И от крови тогда покраснела

В голубом Ингульце вода.

                                                  И тепер, пройдя путь наступленья

                                                  В сотни вёрст, яскажу, что нигде

                                                  Я не видел такого сраженья,

                                                   Как было при Недайводе.

И не дали мы немцу напиться

Ингулецкой советской воды,

И пришлось фашистам-фрицам,

Повернуть от Недайводы.

                                       Не давали ему пощады,

                                       Ни на суше. Ни на воде,

                                       Никогда не вернуться гады

                                       К Ингульцу и Недайводе.

Учениця 7 класу Дубінна Аліна